ДОПОВІДЬ О Крещука

Доповідь керівника Музичного відділу ВСЦ ЄХБ Олександра Крещука I весна 2009

 

Богослужіння та натхнення

У нас в братерстві часто звучить вислів, що спів або хор у церкві – це друга кафедра. ˝Друга˝ - не означає перевагу  одного служіння над іншим. Мовляв: ось це перше - головне, а це другорядне. ˝Друга˝ просто означає іншу кафедру. Слово, що проголошується проповідником, і слово Боже, що проголошується через спів – це інша (˝друга˝) форма викладу, поклоніння, прославлення Господа.

Сьогодні хотілося б дещо стисло поділитися думками, про які був час і думати під час хвороби, і про що неодноразово роздумував протягом мого 25-річного служіння. Сподіваюся, що ті нотатки, що ви зробите зараз, допоможуть вам особисто розвивати ці ідеї в подальшому служінні. 

Нам усім потрібен час і можливість для спільного обговорення, щоб музичні служителі змогли почути, що говорять пастори, і також щоб і пастори змогли почути, що говорять музичні керівники, і в спільності готуватись до богослужіння.

Розважаючи  про тему конференції - «Богослужіння, що надихає», - розгляньмо спочатку значення самого слова «натхнення». Російською це звучить, як «вдохновение», англійською «inspiration», латинський еквівалент - «enthusiasm». У всіх цих словах корінь вказує на  ˝дух˝, ˝spirit˝, ˝theos˝. Отже, вислів: Богослужіння, що надихає ˝, - означає таке богослужіння, яке, підносить дух до поклоніння Господу, яке збудовує і укріплює дух християнина.

Українське слово «натхнення» взаємопов’язане  з латинським «ентузіазм», яке означає «наповнений, або захоплений, Богом». У давньогрецькому значенні це означало: «наповнення божеством». Пригадую, якось один мій колега сказав: «На жаль, на ентузіазмі довго не протягнеш». Існує такий поширений вислів. І тоді мене зацікавило, що ж означає слово «ентузіазм». Виявляється, працювати і жити на ентузіазмі, - це жити та служити, бути наповненим, захопленим Духом  Божим. Чи можна на такому ентузіазмі «довго протягнути»? Можна!

Коли ми говоримо про богослужіння, що надихає, про що ми говоримо? У побутовому розумінні, натхнення часто означає бути переповненим сильними емоціями, сильними бажаннями чогось. При цьому більше уваги надається емоційній стороні. Але ми, диригенти, музиканти, проповідники, готуючись до богослужіння, не ставимо за мету викликати емоційне збудження, дати емоційне натхнення. Наше завдання – проповідувати Боже слово, говорити істину, якою б вона не була, приємна вона, подобається комусь чи ні. Найважливішим результатом натхненого богослужіння має бути таке життя, що натхнене для прославлення імені Господа, що спонукає до служіння Йому, до очищення. Ось про яке натхнення ми говоримо.

Сьогодні дуже часто поняття підмінюють. Ми, наприклад, часто чуємо на молодіжних богослужіннях : «Потрібно більше радості, чому ви не посміхаєтеся?» Це по суті спотворений заклик, бо не можна вимагати результату, не вибудувавши фундаменту. Наше завдання - вести людину до єднання з Господом. І коли у думках, у почуттях відбувається єднання з Господом, розуміння Божого слова, - тоді й приходить радість, приходить справжнє натхнення – не від емоцій, а від вищого джерела - від духу.

Якщо говорити про музику – це інша мова, не та, якою ми користуємося для спілкування у повсякденному житті. Але принципи цієї мови – такі ж самі, бо як мовлення формується зі звуків, так і музика. З понад усього творіння тільки людина здатна сприймати інформацію через звуки мовлення, слова.  Так само лише людина здатна по-справжньому сприймати та відтворювати звуки музики.

Діють звуки музики так само, як слова: і на розум, і на почуття, і на тіло, тобто задіяні всі три рівні (складові) людини.

Іноді говорять, що треба, аби музика діяла лише на дух, але це неможливо. Будь-яка музика або збуджує, або заспокоює, і це стосується як духу, так і тіла. У наших церквах ми можемо спостерігати, чи веде та чи інша музика до єднання, порозуміння, духовного піднесення всієї церкви, чи, коли трапляється невдало підібраний музичний твір, це призводить до непорозуміння, до внутрішнього розділення присутніх у церкві.

Музика – потужна рушійна сила для людини. Сьогодні ми говоримо про найвище використання музики, яке тільки існує. 

 

Найвище призначення музичного дару

Дивлячись на навколишній світ, ми бачимо. що найкращі Божі дари, що є подаровані для людини, використовуються у спотвореному вигляді. Чому так відбувається, що ці найкращі дари Господа для нас у нашому тілі, у наших почуттях спотворюються? На жаль сучасне суспільство в цьому напрямі рухається не по висхідній, а по низхідній. Те ж у музиці : цей найвищий Божий дар, здатність сприймати, чути її та відтворювати – спотворюється і використовується для того, щоб руйнувати людину.

Ми говоримо про фактори впливу, про оточення, в якому знаходиться церква: руйнується свідомість, руйнується совість, руйнується мораль. Радіостанції FM наповнені такою музикою і такими словами, які руйнують. Наша молодь це чує, ми це чуємо, і це сприймається як на рівні свідомості, так і на рівні підсвідомості. Усі організатори шоу-програм, телепрограм, радіопрограм різних театральних заходів все це знають, вміло маніпулюючи свідомістю, почуттями слухачів та глядачів.

Ми говоримо це, щоб усвідомити, в якому становищі знаходимося, та визначити, що має бути, і чого ні.

Але, слово Боже нас закликає у різні способи до того, щоб музику, як найвищий Божий дар ми використовували згідно Божого задуму. Якого?  Про це розкривається при дослідженні Послання апостола Павла до колосян 3:16-17:

(1)    для прославлення імені Господа: «Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості», «усе робіть у Імя Господа Ісуса Христа, дякуючи через Нього Богові й Отцеві».

(2)     для навчання та настановлення один одного: «Навчайте та напоумляйте самих себе!»

(3)     «Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!»   Будь-яке порушення цього визначення веде до розбалансованості церковного служіння. Під час співу псалмів, євангельських гімнів, духовних пісень відбувається духовне єднання і духовне спілкування віруючих.

Можна почути, що музика в церкві призначена лише для прославлення. Трапляється, що деякі малодосвідчені керівники навіть намагаються критикувати церкву чи дивуються, що музика повинна служити для навчання та настановлення у вірі. З іншої сторони деякі церкви зовсім лише зрідка використовують гімни хвали та прославлення, а здебільшого пісні, що спрямовані для навчання та напоумляння. Але Боже слово закликає нас до збалансованості, щоб під час підготовки та проведення богослужіння ми відстежували, аби в репертуарі були і псалми, і гімни і духовні пісні. Через всю книгу Псалмів у різноманітних висловах звучить заклик, щоб ми, по-перше, прославляли ім’я Господнє, по-друге, щоб використовували спів і музику для навчання один одного.

 

Головні аспекти музичного служіння

Чим не є церковне музичне служіння? У більшості сучасних людей є певні почуття і певні емоційні потреби. Також існує безліч різноманітних ідей, що заглушують правду про призначення церковної музики. Необхідно стверджувати, що спів пісень і гімнів у богослужінні, - це не є лише дотримання наших баптистських традицій. Це наш відгук на заклик Божого слова. Музика і спів – це не заповнення паузи між проповідями. Я пам’ятаю такі випадки, коли після тривалої проповіді можна було почути: «А тепер давайте заспіваємо, для підбадьорення». Але музика в церкві не призначена для цього. Колись можна було навіть почути на конференції: «Ми зараз зробимо перерву між засіданнями, а в цей час наші хористи нехай співають для слави Божої…»  Але духовна музика – це не є заповнення часу між проповідями чи у перерві між лекціями, не є засобом для підбадьорення поснулих – їм вона вже не допоможе.

Важливо відзначити і те, що музика у церкві не призначена для задоволення естетичних потреб присутніх. Доводиться чути, що одним людям подобається така музика, а іншим – інша, тому, мовляв, ставте до репертуару богослужіння музику і для перших, і для других. Ми хочемо наголосити, що музика у церкві у не призначена для задоволення естетичних смаків.

Далі, музика – не засіб для демонстрації художньо-технічних досягнень. Те, що хор співає – це не є демонстрація досягнення рівня музичної культури: вміння користуватись вищими досягненнями інтонації, ритму, гармонії. Коли по окремі співаки чи музиканти приймають участь у богослужінні – це не має бути спрямовано на показ можливостей голосу чи технічних можливостей апаратури. 

Музика не є засобом для стимуляції почуттів. Наша молодь часто може бачити такі церкви, які будують своє богослужіння за типом теле- або шоу-програм (шоу-церква), де справжнє богослужіння і поклоніння більше стає подібне на концертне шоу.  Ми повинні запобігати тому, щоб в наших церквах з’являлися елементи шоу.

І повертаючись, до нашої теми, головне призначення церковної музики – це прославлення імені Господнього, проголошення біблійних істин (наставляння) і духовне єднання віруючих між собою. Слово Боже говорить про це різноманітними засобами. Треба простежити, що Біблія говорить про стиль і музику. Також важливо побачити, де вже на практиці відбувається порушення біблійних принципів.

Біблії дає вказівки, приклади, що музичне служіння не повинно відбуватися спонтанно, а його треба ретельно готувати. Це не тільки означає, що солісти повинні завчасно готувати свої номери, а що все богослужіння має бути завчасно підготовлене.

Існує практика, коли іноді наші богослужіння готуються протягом тижня, але частіше все воно готується за 10-15 хвилин до початку, або й під час богослужіння – давайте, брати, щось заспівайте. Звичайно, ми залишаємо місце, щоб члени церкви могли поділитися, хто що має, як слово Боже говорить : «у кого є псалом, слово», але слово Боже показує, що в цілому усі складові богослужіння повинно завчасно бути добре приготовлені.

Наступне, на що хотілося б наголосити, що музичному служінню потрібно навчатися, навчатися глибоко та послідовно. До речі, одне з невірних розумінь терміну «традиція» сьогодні набуло певного забарвлення. Але традиція – це просто те, що було колись, а переноситься на тепер. Це слово походить від латинського слова «tradere», тобто «передавати», коли одна людина передає щось іншій. Сутність продовження служіння полягає в тому, щоб передати кращий досвід молодшому поколінню. Це відбувається через навчання, співбесіди, а частіше за все – через співслужіння.

1Хр. 25 – яскравий приклад того, як Давид організував у храмі богослужіння. «І відділив Давид та зверхники війська на службу синів Асафа, і Гемана, і Єдутуна, що провіщували на цитрах, і на арфах, і на цимбалах. А число їх, людей праці до служби, було таке»… І іде перелік. Далі, зверніть увагу на вірш 8, на який більшість із нас не звертали уваги: «І кинули вони жеребки, черга відповідно черзі, як малий, так і великий, учитель з учнем» Служіння звершується по черзі. Якщо в церкві є декілька колективів, вони звершують служіння по черзі. А ще тут сказано «як малий, так і великий, учитель з учнем».

В музичній школі дуже часто учителі слухають, як грають учні. У наших церквах молодь звершує служіння, але часто окремо від дорослих, малі – окремо. Але в Ізраїлі було не так. Учні разом з учителями звершували служіння.

Я нещодавно був в Ізраїлі, і там мені довелося слухати досить цікаву телепрограму про виховання молоді та дітей, яка торкнулося мого серця, я зрозумів, що в цьому є великий приклад і для нас. Під час навчання ремеслу молодим людям не дозволялося до певного часу самостійно виконувати якусь роботу, тому що потрібен час для навчання, поступового набуття досвіду і потім відбувається доручення самостійних завдань. У наших церквах часом відбувається інакше. Є люди, що ніколи не вчилися і не хочуть навчатися, але хочуть звершувати служіння, які хочуть взяти гітару, хочуть співати. Звичайно, наше покликання - підтримувати їх, але вони повинні спочатку пройти навчання. Для цього існують і музичні школи, і хорові школи, і диригентські факультети. Тобто треба, щоб відбувся процес передавання знань від попереднього покоління наступному. І, якщо глибше вдивитися і говорити про наявну  проблему, то в деяких церквах виникає напруження через порушення саме цього важливого біблійного принципу.

Ми є свідками того, що порушуються інші біблійні принципи, коли використовуються не всі види музичного служіння, по-друге, що до служіння включаються ненавчені, непідготовлені люди.

Небезпека полягає в тому, що ці непідготовлені та ненавчені люди починають активне служіння, через рік-два в них виникає впевненість, і вони кажуть, що це так і має бути, і з ними важко сперечатися. До того ж увесь інтернет, вся сфера розмов про сучасну християнську музику, сповнена запереченням головних принципів, які існували в церковній музиці.

Можливо, не всі з вас мали можливість досліджувати цю проблему, але мені довелось декілька разів проглядати форуми, про що говорять і чого навчають молоді люди один одного відносно музики і музичного служіння. І моє серце наповнилось  не те що жахом, а смутком, що відбувається при відсутності послідовного роз’яснення, навчання в церкві відносно термінів, стилів, принципів підготовки до служіння, темпу, характеру виконання. Коли немає навчання в церкві, в об’єднанні церков немає регулярного пояснення і навчання, тоді інформація приходить з інших джерел.

Зараз у Києві і в інших великих містах існує досить глибока та серйозна проблема. Молодь має можливість відвідувати багато різних церков, у тому числі й такі, що роблять сильний акцент на музичному служінны. Мені довелося спілкуватися з музичним керівником однієї з таких церков. Він – колишній військовий музикант, начальник музичної служби, покаявся після євангелізації Віктора Гамма в Маріуполі та прийняв хрещення  в одній з таких шоу-церков. Через 1-2 роки став керівником муз. служіння. Він гарний музикант і аранжувальник. Через 3-4 роки він зробив зауваження  пастору, говорячи, що ми не в тому напрямку ведемо церкву, ведемо її до емоційного збудження. Як людина освічена, розумна, з певним військовим званням  він розумів принципи формування та впливу музики. Але, на жаль, пастор його не зрозумів, тому що йому було вигідніше тримати людей у такому емоційному стані.

Я був присутній на одному з таких зібрань. Музичне ˝прославлення˝  починається з тихого ˝благоговійного˝ співу, а потім сила звуку зростає і вся динаміка музичних інструментів та підсилювачів, вся потужність електроніки спрямовується на те, щоб пригнітити присутніх силою звуку. Усі присутні в залі відчувають особливе збудження. Після гучної музика переходить на тиху, на шепіт, нібито молитву, і потім наступний потужний підйом, і знову спад. І так 3-4 рази протягом 40 хвилин.

Після цього я спілкувався зі студентами нашої Музичної академії, і хоча пастори  не рекомендують відвідувати подібні служіння, я порекомендував, щоб вони пішли і побачили на власні очі. Щоб у майбутньому запобігти використання подібних ефектів у своєму служінні.

Звичайно, що у наших церквах повністю не переймається таке музичне прославлення, але деякі елементи все ж використовуються.

Якщо провести порівняння з фізичними властивостями металу, наприклад метал розігріти, а потім раптом покласти у воду, то відбудеться гартування. А якщо вдруге, втретє – структуру та силу металу буде зруйновано.  А що відбувається з душами людей внаслідок такого ˝прославлення˝? Я бачив власними очима, що відбувається. Через 40 хвилин виходить пастор, запрошує людей сісти, але в залі ще кілька людей так і залишилися в такому ослабленому стані і ще 10 хвилин коливались з піднесеними руками. Їх свідомість була вже відключена.

Звичайно, Господь нас милує від такого. Досвід передавання, відокремлення позитивного і негативного – оберігає нас. До речі, про термін «культура», яким ми часто користуємось – його значення «селекція», «відбір кращого для примноження, поширення». І коли ми говоримо про формування християнської культури, формування і розвиток музичної культуру, ми маємо на увазі відбір (селекція) кращих зразків, заради продовження і примноження в нашому житті, нашому служінні.

У деякому сенсі, ми знаходимось на новому етапі розвитку церковного служіння. Дехто вже добре розуміє, про що я говорю, про що ми хвилюємося та переживаємо. Хотілося б щоб і ця промова, це дослідження було продовжено на розборах у групах, у церквах, на спілкуваннях служителів, диригентів, на спільних засіданнях в обласних радах.

У нас в  канцелярії час від часу відбуваються дискусії, коли ми разом збираємося. І ми чуємо, хто як думає, хто розуміє правильно, бачимо також плутанину в термінології, розумінні, в оцінці. Звичайно, ніхто з нас не має критерію чи найвищого авторитету, щоб поставити своє розуміння, як останню інстанцію. Але церква покликана у спільному дослідженні знаходити цю істину.

Таким самим чином, як наші євангельські церкви пройшли певний духовний шлях, досліджуючи істину, впроваджуючи істинне значення євангельських понять, крок за кроком пояснюючи істинне значення слів «хрищення», «спасіння», «церква», таким самим чином ми повинні пройти шлях, щоб з’ясувати, що означає «духовна музика», «християнська музика» і як слід відбирати музику, яка має бути використана на богослужінні. 

 

Практичні пропозиції щодо розвитку музичного служіння

Хотілося б сформулювати декілька побажань стосовно практичних шляхів розвитку нашого музичного служіння. Наша мета, щоб у  результаті співпраці музичних керівників, учителів Недільної школи, пасторів і проповідників відбувалося натхнене служіння Господу та поклоніння віруючих людей – не тільки почуттями, на емоційному рівні, але щоб відбувалось свідоме, глибоко продумане та осмислене богослужіння, яке веде до переміни життя віруючих.

Чи потрібні нам такі обговорення і чи потрібні деталізовані визначення термінології? Йдеться про те, що в церквах є музичні комітети, є творчі комітети, які над цими питаннями працюють. Але я знаю, що не в усіх обласних об’єднаннях ці питання обговорюються на рівні служителів. Я маю на увазі не спонтанні емоційні розмови, а детальне, виважене, послідовне обговорення усіх складових музичного служіння.

Далі. У церквах необхідно проводити спеціальні проповіді, семінари для батьків, дітей, молоді. Деякі області вже провели (і не одноразово) гарні молодіжні конференції, запрошуючи мене чи інших братів-доповідачів. У деяких областях запрошують провести музичні конференції для членів церкви, для батьків, місіонерів, вчителів Недільних шкіл. А є обласні об’єднання, де нічого такого не відбувається. Справа в тому, що у нас завжди є багато запрошень, є куди їхати, і якщо ви не проявите ініціативи, то у вашій області, у вашій церкві конференцій чи семінарів проводитися не буде.

Декотрі кажуть, що їхній молодіжний керівник не здатний організувати конференцію чи старший пресвітер про це не думає. Але служіння церкви полягає не в тому, що тільки хтось один про все опікується. Ми разом повинні підтримувати служіння. Пригадую, 15 років тому в одному з наших обласних об’єднань, яке налічує понад 120 церков, не було курсів для диригентів. І один з пресвітерів із віддаленого району, кожного разу приїжджаючи на засідання обласної ради, емоційно говорив: «Брати, якщо ви не зробите курсів в обласному центрі, ми зробимо їх у себе, і таки будемо навчати!» І своїми наполегливими виступами він запалив інших братів, і були створені не просто курси, а Музичний факультет Семінарії.

 

Музичне навчання

Одним із важливих факторів, що сприяє розвитку музичного служіння, є навчання. У братстві ЄХБ  вже налічується  понад 1000 навчених музичних служителів. Більшість з них пройшли лише один рік чи два початкового навчання і потребують подальшого навчання і вдосконалення. Так само, як пастори 5-6 разів на рік відвідують пасторські конференції, таку ж потребу у регулярному навчанні мають музичні служителі. Будь ласка подбайте, щоб ваші музиканти, співаки мали можливість відвідувати всеукраїнські та регіональні конференції, запрошуйте гарних викладачів, тих, хто має досвід, які мають, чого навчити у практичному та теоретичному відношенні.

Хоча традиційно вважається, що український народ – сам по собі співуча нація, але насправді все позитивне досягається терпеливою і нескінченою працею. Коли керівники братства відвідують церкви, то бачать найкращі музичні програми, що присвячені ювілею церкви, рукопокладенню тощо. І складається враження, що не так все погано. Але справжнє життя і служіння помісної церкви не завжди таке урочисте. Мета ж нашої конференції – сприяти тому, спрямувати до того, щоб кожної неділі відбувалось богослужіння, яке б надихало присутніх і духовно, і емоційно, щоб вело людей до глибшого пізнання Божого слова, вело б до переміни їх життя.

Якість богослужіння не залежить від розмірів церкви. Я неодноразово бував і в нових, і в малих, і у великих церквах, де служіння відбувалося досить формально, навіть відчувалося, що й проповідник говорить, щоб протягнути час. З одного боку, сьогодні трапляється осудження стилю богослужіння молодих церков, а з іншого немає розуміння, що і в старих церквах нерідко служіння відбувається досить формалізовано.

Яким чином це змінити? У нашій церкві якось запропонували : давайте поміняємо форму богослужіння, щоб воно стало більш натхненим. Довелося пояснювати, що справжнє натхнення виникає і залежить не від форми богослужіння, а від підготовленості і продуманості кожної складової богослужіння. Якщо молитва звучить натхненно, її не потрібно підсилювати, прикрашати музикою, коли вірш гарно підібраний і продекламований, він викликає захват у присутніх. Коли ж він слабко підготовлений, не вивчений, як слід, чи невдалий, ніяка фонова музика не приховає цього. Так само, якщо немає у виконанні пісні звучання красивої мелодії, ніяка фонограма цього не доповнить. Отже, молитва, підготовка проповіді, загального співу, сольного співу, інструментальної музики – усе це поєднується в один чудовий букет, і після зібрання люди виходять з одним словом на вустах: «Слава Господу!». І ми з вами багато разів переживали це.

Протягом останніх років в церкви прийшло багато людей, які не можуть і навіть не хочуть співати. На жаль, наші діти, наша молодь звикає до пасивного сприйняття музики, яку слухає через навушники у записах, радіопрограмах, що формує споживацьке ставлення і знижує особисту активність. Крім того, усі засоби мас-медіа налаштовані на те, щоб людина нічого не робила, залишалась пасивним споживачем аудіо-матеріалу. Через пасивність здатності людини атрофуються, подібно до того, як це відбувається зі м’язами, коли людина не тренується. Так само поступово втрачається здатність самостійно співати, грати на музичному інструменті, втрачається здатність самостійно щось створювати.

Отже, незважаючи на те, що ми іноді не можемо, чи не хочемо співати, але ми покликані долати загальну пасивність і співати, і грати на музичних інструментах для слави Божої. І навчати цього інших. Хоча легше включити фонограму, легше слухати, але ми повинні працювати. Якщо ми не будемо в цьому відношенні робити потужних і наполегливих кроків, ми будемо деградувати.

У багатьох церквах згасли оркестри, інструменти залежалися, розсохлися, розклеїлися. У деяких церквах почали згасати хори. Є області, в яких раніше було 20 – 30 хорів, а сьогодні 6 – 7. Згасають молодіжні хори у великих церквах, поширюється  тенденція небажання брати участь у колективних служіннях, як у хоровому, так і в оркестровому. І це викликає тривогу. Бо те, до чого ми покликані Богом – до колективного служіння Богу, до зростання і покращення музичної програми, - вгасає. Так, згідно другого закону термодинаміки, все має тенденцію до вгасання і розкладу, але це не має стосуватись до нашого духовного життя і служіння! Ми, як свідомі служителі Божі, працюємо над своєю душею, повинні зростати, викорінюючи лінь, гріх, пасивність. І в цьому напрямку  наполегливо працюймо над збудуванням музичної програми!

Коли церква зростає, а її група прославлення, яка веде церкву у музичному поклонінні, так і не зростає, у мене виникає запитання : чому інші люди не залучаються до групи, чому вона кількісно і якісно не зростає, чому не утворюється хор, оркестр? Чому тіло церкви росте, а її музичне служіння залишається карликовим, на зародковому рівні?..

На мою думку, по-перше, потрібно припинити негативні висловлювання щодо хористів чи музикантів. Іноді складається враження, що проповідникам більше немає про що інше говорити, як використовувати хористів для своїх негативних прикладів. Цього ні в якому разі не можна допускати щодо братів і сестер, які присвячують музичному служінню свої сили, свій час, все найкраще, що вони мають. Звичайно, люди є люди, у них є і недоліки, але це не означає, що треба висловлювати публічно якийсь негатив.

По-друге, не робиться нічого, аби заохочувати батьків віддавати дітей на музичне навчання. Батьки повинні зрозуміти, що навчання Божому слову і навчання музиці – це дві важливі складові, дві ноги, на яких формується повноцінний християнин, підготовлений до життя і служіння. Скільки в наших хорах, музичних групах та оркестрах зросло місіонерів, проповідників, пасторів! Церковний музичний колектив – це те позитивне середовище, у якому боязкий початківець зміцнюється.

Скільки разів траплялось  у моєму досвіді, підходить людина : «Я хочу співати в хорі, але я не вмію, візьмете?». Звичайно, приймаємо, доручаємо більше досвідченим хористам допомагати, через 2 – 3 роки вона впевнено співає, а через 4 – 5 вона вже соло співає, а ще через декілька років з неї виростає потужний служитель – керівник хору або пастор церкви, місіонер, проповідник тощо. Це практичний досвід, це те, що ми бачили на власні очі.

Припинення такого процесу незабаром відгукнеться на розвитку церкви в цілому. Отже спочатку необхідно докласти зусиль щодо заохочення батьків. Не зважаючи на те, чи є вчителі музики, чи є музична школа в місті чи в селі, покликання церкви – навчати слову Божому та духовній музиці – повинно відбуватися активно. Співу слід навчати і дітей, і дорослих, усю церкву.

Далі – проведення спільних міжцерковних заходів: урочистих музичних вечорів (хвали і поклоніння, нової музики, поклоніння для дітей, представлення творчості різних музичних колективів). Ці заходи є складовими частинками, тими цеглинками, що сприяють закладенню належного фундаменту, поглибленню та поширенню музичного служіння.

У нашому братстві вже є досить міцний актив музичних служителів, кожний з яких на своєму місці відповідально і натхненно виконує свою працю. Це велике чудо, яке сталося за останнє десятиріччя, коли сотні молодих людей закінчили музичні училища та консерваторії. Ми вже двічі (4 роки тому і минулого року) провели семінари для студентів-християн, що навчаються у державних музичних закладах. Це понад 120 братів і сестер, і ще понад 1000 закінчили наші християнські музичні заклади. Усі вони потребують і підбадьорення, і подальшого навчання, і залучення до служіння, і до подальшого використання та поглиблення набутих музичних знань.

 

Розвиток церковних оркестрів

Хотілося б торкнутися ще одного важливого питання – це питання церковного оркестру. Ми говорили про це вчора, на нараді відповідальних диригентів. Більшість пасторів і диригентів не знають, як розпочати, і тому бояться організувати оркестр у своїй церкві. Але, якщо у вашій церкві є 20 – 30 дітей, то через 3 – 4 роки ви можете мати у церкві оркестр! Для створення скрипкового оркестру необхідно навчати дітей протягом 6 –7 років. А от створення початкового духового церковного оркестру - це більш доступно!

Якщо у вас в недільній школі є 10 - 20 дітей – ця методика може бути використана. Є такий інструмент, як блок-флейта, в якому використовуються всі 10 пальчиків. Будь-яка дитина може почати навчатись, починаючи 6 - 7 років. З такого невеликого ансамблю за 2 –3 роки може виростати у церкві або духовий оркестр, або оркестр народних інструментів. І ми пропонуємо надати вам, музикантам,  пасторам, отримати необхідний інструктаж, і провести підготовку керівників та інструменталістів. Якщо в кожній області почнеться хоча б по 2 оркестри, то через рік в Україні їх буде 50!

Я мав можливість почути і побачити такий оркестр на Європейському конгресі баптистів в Лілліхамері (Норвегія). Оркестр блок-флейт має гарне м’яке звучання. Діти у такому оркестрі змалку вивчають ноти, дисциплінуються, організовуються, починають регулярно відвідувати інші церкви зі своїми програмами. Тому будь-ласка, зверніть увагу на цю пропозицію. Оркестр – це один із засобів і розвитку музичного служіння, і навіть спасіння наших дітей від усіх тих розваг, які можуть зашкодити їхньому духовному життю. 
 

Сучасна музика

Завершуючи наші роздуми, хотілося б зауважити, що ми не протиставляємо сучасну музику так званій класичній. Узагалі, з нашого лексикону треба вилучити вживання ознаки ˝класична музика˝ щодо наших хорів та оркестрів. Наші хори не співають класичної музики. Так, звичайно ми прагнемо досягнення правильного академічного (класичного)  церковного співу. Але виконання класичної музики не є нашої метою, наша мета якісне, зразкове, класичне виконання євангельських пісень.

Звичайно, деякі кращі гімни з творчості Баха, Моцарта, Бетховена ми використовуємо у хоровому служінні. Але не потрібно протиставляти, “у вас ˝класична˝ музика, а у нас ˝сучасна”. У вас ˝традиційна˝ церква, а у нас ˝сучасна˝. Ми стверджуємо, що музика у наших церквах має бути євангельська, церковна, богослужбова, чи це пісні створені у минулі століття, чи це нові пісні, створені нашими сучасниками. 

Хочеться зробити особливий заклик до церков, у яких формуються вокально-інструментальні групи, які ведуть музичне служіння. Це прекрасно, коли є такі групи. Але прохання, щоб ці колективи не замикались у собі, не обмежувалися 3 – 5 виконавцями.

Існує певна суттєва різниця між діяльністю групи і хору у контексті церкви: група більш замкнений колектив, але більш мобільний. Хор – це більша група учасників, яка веде церкву у прославленні. У хоровій групі більше можливостей для розвитку навіть початківців, а в малій групі – добираються вже досвідчені виконавці, які можуть самостійно вести свою партію. Навчання співу в хорі на 2 – 3 – 4 голоси дуже розвиває голос і слух, особливо  гармонічний.

Як правило, у діяльності хорі менше суб’єктивності, ніж у групі, бо є керівник, є більша кількість учасників. І навіть я як керівник не завжди можу запропонувати ту пісню, яка особисто мені подобається. Увесь колектив є необхідним фільтром відбору, у колективі є відчуття, яка пісня буде придатна для духовного настановлення церкви, а яка – ні

Інколи існує проблема в наших молодіжних хорах і в деяких групах – що вони хочуть виконувати ту музику, яка їм подобається, а суть питання, призначення служіння полягає не в тому, що в церкві повинні задовольняти смаки молоді чи старших. Ми повинні виконувати ту музику, яка буде вести до єднання всієї церкви, до духовного збагачення і натхнення всієї церкви. Наше покликання не себе показати, свою майстерність, а духовно послужити нашим братам і сестрам у церкві.

Дехто говорить, що джаз також може бути використаний для прославлення Бога. У мене як музиканта є багато запитань з цього приводу, бо з цим жанром музичної діяльності асоціюється інша атмосфера, інша обстановка, не церковного служіння, не богопоклоніння. Учора один з хорових керівників сказав, що їхній молодіжний хор дуже любить співати джаз, однак церква висловлює незадоволення. Знову ж таки наголошую, потрібно уважно підходити до відбору кожної пісні.

Існування і хорового, і оркестрового колективу не може відбуватися стабільно, якщо немає підліткового чи дитячого хорів, тому що з часом такий  хор чи оркестр згасне. Нещодавно про це свідчив один з наших музичних керівників:  “У нас був чудовий духовий оркестр, але ми пропустили декілька років підготовки молодого покоління. Минув час – і в оркестрі вже не вистачає музикантів”.  Як свідомі стратеги церковного домобудівництва, ми повинні подібні моменти відстежувати і не допускати спаду.

Завершити я хотів би читанням Священного Писання з Псалму 117:14-15 : «Господь моя сила та пісня і став Він спасінням мені. Голос співу спасіння в наметах між праведниками»

Нехай у наших наметах звучить ця пісня, яка оспівує хвалу і поклоніння нашому Господу за Його спасіння, за Його любов, нашу вдячність церкві, в якій ми отримуємо і духовне зростання, і духовне підбадьорення, і вираження наших духовних дарів.

І ще раз хотів би засвідчити, нехай що б не говорили про наше євангельсько-баптистське братство чи про баптистів, але я особисто пережив і відчув за останні два місяці багато чого і можу сказать, що наше братство наповнене і любов’ю, і милосердям, і бажанням служити один одному і бажанням розуміти один одного! Я це відчув, і хочу, щоб ми цінували це благословення, щоб разом прагнути зберігати ту єдність, яка є, незважаючи на те, що ми всі різні, маємо різні уподобання. Але Господь нас з’єднує в церкві й хоче, щоб ми далі служили для Нього.

Нехай ім’я Його буде прославлене в усіх видах нашого служіння!

Амінь.

Відповіді на запитання

У церкви приходять листи з м. Борислава, в яких автор категорично заперечує використання музики в церквах, бо, мовляв, для цього немає підстав у Новому Завіті, а в Старому Завіті – тільки Давид грав і співав. Також автор цих листів називає музику язичницькою богинею. Будь ласка, дайте коментар.

У цих листах можна побачити типовий приклад підміни понять. Найголовніший принцип євангельсько-баптистського братства – ми не живемо тільки по Новому Завіту, а всю Біблію сприймаємо, як Боже Слово. Всю Біблію використовуємо як духовний фундамент для свого життя,  для свого духовного формування, для пізнання Господа і для життєвого досвіду. Ми читаємо книгу Притч Соломона, використовуємо з них приклади, також книгу Псалмів – і використовуємо для музичного служіння, тому весь Старий Завіт залишається для християн актуальним.

Слово “музика” має кореневу спільність з грецьким словом “муза”, та ми користуємося цим словом, тому що це міжнародне універсальне поняття, а іншого слова на позначення цього поняття просто не існує. Проте, стверджувати, що в Новому Завіті ніде не йдеться про музику – невірно. Справа в тому, що і спів, і інструментальна музика позначаються одним узагальненим терміном – “музика”. Тому і церковний акапельний спів, і загальний спів – також відноситься до музики.

Ми читаємо у Євангелії, що Господь Ісус Христос у критичний момент Свого життя йдучи  із учнями до Гетсиманського саду після таємної пасхальної вечері, співав разом із ними. Це означає, що вони і до цього також співали разом, а ми знаємо, що в Ізраїлі спів Псалмів часто супроводжувався інструментальною музикою. Слово «псалмом», від якого походить назва біблійної книги Псалмів, означає ˝бряцати˝, ˝вдаряти по струнах˝. Ми читаємо також, що апостол Павло у своїх посланнях двічі робить заклик співати. Коли апостоли Петро та Іоанн знаходився у темниці, вони співали...

ПОЯСНІТЬ, БУДЬ ЛАСКА, НЕБЕЗПЕКУ СВІТСЬКОЇ МУЗИКИ У ЦЕРКВІ ТА ПРИ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ. ЧОМУ Б НЕ ВИЗНАЧИТИ ТІ ВИДИ МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ТА ЖАНРИ МУЗИКИ, ЯКІ Є ПУСТІ, ЯКІ НЕ НАДИХАЮТЬ І Є НЕ ДОПУСТИМІ У ЦЕРКВІ?

Є такий вислів : “Зри в корень!” Тобто ми, як зрілі християни, повинні усі явища досліджувати і розглядати, що звідки походить, що лежить в основі. Найбільша дискусія, яка йшла попередніми роками, а зараз дещо згасла, це питання, чи може рок-музика бути використовувана в церкві? Досить багато хто активно  захищають позицію, що може. Але, якщо подивитися в термінологію, що лежить у основі філософії цього виду музичної діяльності, то стає страшно. Це була музика, створена для вираження протесту проти всіх усталених норм життя, і в її основі лежать поняття, які я не можу уголос назвати з цього місця. Вони пов’язані з руйнацією усіх духовних цінностей і деморалізацією особистості. У підручниках, в інтернеті можна знайти, що насправді означає поняття “рок-енд-ролл”.

Якщо говорити про інші жанри, як наприклад, джаз-музика, авангард-музика, а тепер нещодавно з’явився ще один новий жанр – емо-музика, то тут так само слід подивитися в корінь – звідки це походить і до чого призводить, яка ідея, філософія цієї музики. Які наслідки, що відбувається у житті і поводженні тих молодих людей та підлітків, які захоплюються цією музикою.

Якщо ми говоримо про те, яка музика має бути використана в церквах та для євангелізацій, то ми знову повертаємося до визначення слова “традиція”: передавати досвід. У цьому є важливий принцип наслідування : молоді проповідники навчаються у старших, усі ми вивчаємо історію християнства та інші науки, задля вірного розуміння основоположних принципів збудування церкви у сучасних умовах. Таким самим шляхом повинні йти і музичні служителі: ознайомитися з історією церковної християнської музики, бо ця музика формувалася протягом тисячоліть. Отже, ознайомившись із попереднім, - створювати нову сучасну музику на нормальній духовній платформі.

Ми знаходимося в такій самій ситуації, як колись ізраїльській народ: порівняно невелика група людей, окрема нація – у язичницькому оточенні. Але як тоді, так і тепер існує небезпечна тенденція : щось взяти в язичників, щось принести від них і сховати собі під подушку. Ви знаєте, про що я говорю. Звідки таке бажання? Бо то красиві речі, красиві ідоли, або й необхідні речі для домашнього побуту. Та Господь велів знищити все це, щоб народ, вибраний Богом, не користувались цими речами.  Християнський життєвий шлях – це вузька дорога.

Що стосується музики, то нам важко конкретно говорити про межі, тому що грань дуже тонка. Проте завжди у церкві є люди, які мають духовну чутливість. У церквах Господь поставив духовних сторожів, вартових, які мають здатність чути, бачити та відчувати, попереджувати. Не всі люди мають відчуття, що добре, а що ні, але в церкві є духовні сторожі. Так само повинні бути і музичні сторожі. І до голосу такого сторожа ми повинні дослухатися.

Отже, хоча важко дати ідеальний рецепт, важко сказати про кожен із 10 тисяч музичних номерів, що ми маємо у збірниках : цю пісню співайте, а цю ні. Але має бути чутливість щодо тексту, відносно адекватності музичного стилю, мелодії, гармонії, ритму, відповідності стилю виконання – така чутливість приведе нас до позитивного результату.

ЯК ЩОДО ІНСТРУМЕНТІВ – ЧИ Є ТАКІ, ЩО ПОВИННІ БУТИ ЗАБОРОНЕНІ У ВИКОРИСТАННІ В ЦЕРКВІ?

Я чув думку одного пастора, що музика сама по собі є нейтральною. І духовність музики  полягає  лише в тому, як її використовують. Це стосується й до висловлювання і про використання музичних інструментів. Ця думка є вірною лише частково, а частково вона є просто шкідливою.

Стосовно інструментів, то і скрипка, і орган, і струни, і духові мають використовуватися. Хоча у Біблії нічого не сказано про скрипку, але написано : “Хваліте Господа на струнах!” Щоправда, десь 100 років тому в Росії та Україні щодо скрипки йшла досить велика дискусія, тому що в людей вона асоціювалася з гулянням на весіллі, особливо на Закарпатті, у Західній Україні. Це був інструмент, під музику якого люди танцювали. Проте сьогодні є прекрасні зразки християнської скрипкової музики, і ми чули на минулій конференції, як наші діти, молодь, грають таку музику, що веде нас до прославлення. Але це не просто наша традиція. У Західній Європі скрипкова музика завжди була в основі церковного поклоніння, починаючи десь із 13 – 14 століть.

Так само можна говорити і про орган, і про саксофон. До останнього часу вважалося, що саксофон – це тільки для ресторану та весілля. На сьогоднішній день ми бачимо прекрасних братів-саксофонистів. Так само можна продовжити говорити і про бас-гітару, і про інші електронні інструменти.

Висновок можна зробити такий: проблема не в самому інструменті, а, хотілося б наголосити, у виконавцях. Їх глибоке осмислене розуміння, тонке відчуття, манера виконання – відображає суть використання інструментів для поклоніння Господу. І головна проблема часто полягає в тому, де навчалася ця людина і хто їй передав досвід виконання. Якщо цей досвід іде з ресторанної музики чи це досвід танцювальної музики, звичайно це викликає неприйняття в церкві. Але якщо це є красивий відповідний акомпанемент, який підтримує мелодику, ритм християнської пісні, чи це бас-гітара, чи саксофон, чи електронні чи інші інструменти – це несе тільки благословення для церкви.

ЯКА ПОЗИЦІЯ БРАТСТВА ЩОДО СУЧАСНОЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ВОКАЛЬНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ МУЗИКИ? ЯКЩО ПОЗИТИВНА, ТО ДЕ НАЙТИ ЇЙ ЗАСТОСУВАННЯ – У ЄВАНГЕЛІЗАЦІЯХ? ЧИ ПЛАНУЄ БРАТСТВО ЯКИМОСЬ ЧИНОМ СПРИЯТИ ПОДІБНІЙ ТВОРЧОСТІ?

У цьому питанні звучить нерозуміння терміну “сучасна музика”, який протиставляється означенню церковної музики як ˝ традиційної музики˝. Справа в тому, що вислів ˝сучасна музика˝  має подвійне значення – чисто побутове загальноприйняте, яким позначується те, що використовує молодь. Але насправді термін «сучасна музика» означає таку музику, яку створили наші сучасники. Ось брат Сергій написав і виконав для нас нову пісню, - це сучасна чи не сучасна музика?..

Наші сучасники можуть бути віруючими, а можуть бути віруючими тільки трішки чи зовсім невіруючими. І всі вони мають право створювати музику. Але наша справа, наша відповідальність – з усієї цієї сучасності вибирати, те що може служити для духовного зростання церкви.

Слово Божье неодноразово закликає : “Співайте Господу пісню нову”. Це означає, “співайте кожний раз пісню сучасну”, нову пісню. У цьому заклику є дві сторони : співайте стару пісню кожного разу по-новому, щоб вона по-новому звучала, а не бездумно, за  звичкою. З іншого боку – створюйте нову пісню, як це робив, наприклад, Давид. Але знову ж таки залишається питання стилю, яка мелодика і ритм можуть бути використані.

Якщо ми говоримо про духовне зростання церкви, про проголошення Божого слова, то музика повинна бути адекватною, - її мелодія, гармонія, ритміка повинні відповідати духовному змісту пісні. Ось найвищий вимір оцінки духовності музики. Але коли в тексті звучить Боже слово, заклик до поклоніння, а в музиці простежується зовсім інша інформаційна лінія, така музика викликає дискомфорт, вона не веде до молитви, до поклоніння та єдності. Отже ми за сучасну музику, яка є відповідною своєму призначенню!

Щодо того, що робиться в Братстві. Вийшла друком гарна серія збірників “Пісні хвали”. У перших випусках були зібрані пісні 80-90-х років, а пізніше, у наступні випуски ввійшли пісні, що були написані останніми роками авторами - нашими сучасниками. Зараз формується спільнота християн-композиторів, причому є такі, які пишуть лише пісні (хорові пісні, аранжування). І ми запрошуємо їх до співпраці, закликаємо до більш активної творчості. У наших церквах дуже часто звучить різноманітна сучасна музика, але необхідно дотримуватись головного принципу – через нову сучасну музику формувати нашу, євангельську культуру.

ЧИ Є НОРМАЛЬНИМ НАПУСКАТИ ДИМ НА ХРИСТИЯНСЬКИХ МУЗИЧНИХ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЯХ?

Це питання системне, воно підіймає цілу низку інших. Якось мені потрапила стаття в нехристиянському журналі, що називалася “Маніпулятивні війни”. Виявляється, що маніпуляція свідомістю і відчуттями людини відбувається через звук - силою та характером змін звуку. Ось чому на шоу-програмах використовується така потужна акустична система. Далі йде маніпуляція світлом, що також діє на свідомість та підсвідомість людей. Маніпуляція через гру слів, коли говориться про одне, а насправді мова йде зовсім про інше. Також і використання диму на сцені є одною зі складових маніпуляції і впливу на підсвідомість. Хоча це оправдовується необхідністю світлового оформлення сцени.

Ми маємо знати, що насправді вплив музики відбувається на рівні асоціативної дії на підсвідомість людини. Що нагадує, які асоціації викликає в нас благородне урочисте звучання звучання органу? Саксофона? Скрипки? Хору?.. А які думки навіюються – коли ми бачимо дим на сцені під час християнського прославлення? Що це нам нагадує? Про що це свідчить?

ЧИ МОЖУТЬ БАПТИСТИ ПРОСЛАВЛЯТИ БОГА ТАНЦЯМИ? ЯК НАШЕ БРАТСТВО СТАВИТЬСЯ ДО ТАНЦІВ?

Актуальне запитання. Раніше, на це типове запитання я відповідав по-своєму, відповідно попереднього досвіду життя та служіння, доки не побував в Ізраїлі, де підтвердилась ця ідея.

По-перше, дійсно, в Біблії звучить заклик до прославлення Господа всім тілом, всією душею і голосом, щоб ми підносили руки, коли ми прославляємо, коли славимо Господа.  Разом із тим, у давньоєврейському народі була традиція виражати радість перед Богом відповідними рухами і танцями.

Якщо говорити про сьогоднішній день, у нашому народі такої традиції немає. Ми не знаємо, який має бути танець прославлення Господа. Нас ніхто не навчав, ніхто не передав досвіду, яким танцем ми мусимо прославляти Господа. Але найцікавіше, що  відповідь я побачив на власні очі у готелі в Ізраїлі, в центрі Єрусалима, де ми зупинилися.

Після вінчання і спільного обіду, вірніше вечері, (нареченим стіл було сервіровано у відгородженій від гостей кімнаті),  у залі ресторану була розставлена двометрової висоти пересувна перегородка. Після весільної вечері наречена пішла танцювати з дівчатами, з жінками, а хлопці з женихом, з чоловіками окремо. Вони не бачити один одного… Якщо мова йде про бажання танцювати, як це відбувається за єврейською традицією, - то це окремо хлопці, і окремо дівчата.

На одній з молодіжних конференцій наші молоді християни сказали : “Так нецікаво!..” :)  

НАШ БАПТИСТСЬКИЙ ВОКАЛЬНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ГУРТ ЗАПРОШУЮТЬ НА СПІЛЬНУ АКЦІЮ, СЛУЖІННЯ З УЧАСНИКАМИ-ХАРИЗМАТАМИ, П’ЯТИДЕСЯТНИКАМИ. ЧИ МОЖНА БРАТИ УЧАСТЬ У ТАКИХ ЗІБРАННЯХ?

Це досить таки делікатне запитання, тому що, звичайно, є акції, у яких ми маємо брати участь, щоб засвідчити місту, селу, що тут є християни, нехай і розрізнені – одні ходять в одну церкву поклонятися, інші – в іншу, але ми всі разом прагнемо служити Богові, хочемо добра нашому суспільству і хочемо зупинити наркотики і СНІД тощо.

На мою думку, у таких акціях нам треба брати участь. Коли християни об’єднуються, то на громадському рівні видно потужну діючу силу, і ця сила, як сіль,  дійсно стримує наші міста і села від суцільного розкладу.

Інша справа, коли ідуть спільні євангелізації, спільне прославлення – тут вже виникає багато питань. До чого це призводить? Чи дійсно у нас є спільне поклоніння та прославлення? Чи ми маємо однакове розуміння Самого Господа та біблійних істин?

На практиці сформувалося таке рішення: якщо є можливість прославити Господа, показати силу й велич євангельсько-баптистської культури, то нам треба брати участь. Але якщо ми будемо в ряді з іншими, десь 15-ті, 20-ті, де для слухачів все рівно хто, де нівелюються всі наші цінності, то краще не брати участі в таких заходах.

Насправді ми прагнемо з повагою і любов’ю ставитись до представників різних конфесій, хоча не можемо погодитися з їхнім ученням, або практикою церковного життя.

ВАШЕ СТАВЛЕННЯ ДО ХРИСТИЯНСЬКОГО РЕПУ?

 Так само, як вже зазначалось - “Зри в корень!” Якщо корінь святий – то і віття святе. (Рим.11:16). А, якщо ні … Робіть висновки самостійно.

КРИТЕРІЇ ХАРИЗМАТИЧНОГО СПІВУ – ЯК ВІДРІЗНИТИ ЙОГО ВІД ХРИСТИЯНСЬКОГО ТРАДИЦІЙНОГО?

Чи ви читали книгу “Харизматики”  Джона МакАртура? Я прочитав її ще в перекладі українською, коли він приїжджав до України на початку 90-х років і проводив конференції. Тоді якраз формувався харизматичний рух. У російському виданні, не всі частини надруковані.

І у євангельсько-баптистських церквах, і у харизматичних використовуються ті ж самі терміни, подібні вислови. Але це ще не означає, що вкладається те ж саме розуміння. Звичайно, і там є прославлення, але є багато елементів шоу, театралізації та елементи маніпуляції. Разом із тим, там є гарні пісні, які були взяті у євангельських церков. Наприклад, пісню “Як олень прагне до потоків...” було взято з американських євангельських церков, і спочатку в Україні її використовували харизмати, хоча її походження - від євангельського руху. І так само є ряд інших пісень...

У якій ситуації знаходиться харизматичний рух? Ми маємо, що прийняти з того, що нам передали наші попередники, тобто ми говоримо про досвід, про традиції.

Харизматичні ж церкви цього не мали. Вони починали формуватися лише 17 – 18 років тому. До них приєднались мої колеги, музиканти, з якими ми вчилися в училищі, в консерваторії, і стали там музичними керівниками. Вони абсолютно не мали євангельського музичного досвіду, лише православний, який вони не сприймали, або мали театральний чи інший досвід світської культури, якого їх навчали. Ось на цій культурі було сформовано музичну культуру харизматичних церков.

ЯКИМ ЧИНОМ ФОРМУЄТЬСЯ ІНФОРМАЦІЙНА ЛІНІЯ В МУЗИЦІ ТА ЯК ЦЮ ЛІНІЮ ВІДСТЕЖИТИ?

Це  важливе та актуальне запитання. Важко формується - якщо оцінювати “як” і говорити про шляхи, якими вона формується. Уже ця наша конференція є одною зі складових, з яких ця лінія формується.

Частково інформація є на сайті, частково – в журналі. Але для того, щоб кожна молода людина могла зрозуміти, яким чином оберігати своє життя, свій дух, свій слух, - потрібна ретельна опіка тих, хто виховує цю молоду людину, чи це батьки, чи служителі, молодіжні керівники, яким ввірено цю людину, що не має християнського досвіду.

Але проблема полягає ще й у тому, що якби ми і навчили цього року всю молодь, то наступного прийде ще 10 – 15 тисяч нових людей, які ще цього навчання і виховання не проходили.  Звідси випливає необхідність безперервного виховання.

Ті, хто бажає зростати і формуватися правильно, вони знайдуть ресурси, приїдуть на конференції, що проводяться в різних містах, знайдуть літературу. 

До речі, про літературу. У “Толковании Послания Ефесянам”  Дж. МакАртура є розділ, присвячений музиці, там є просто унікальні думки служителя, який проаналізував цю проблему ще 20 років тому і зважено та послідовно охарактеризував пояснення слова Божого щодо сучасності. Отже, насправді є досить багато ресурсів, шукайте, досліджуйте...

ЯК ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ БАРАБАННОЇ УСТАНОВКИ НА СЛУЖІННІ? ЧОМУ НА РАНКОВИХ СЛУЖІННЯХ ЦЕ ЗАБОРОНЕНО, А НА МОЛОДІЖНИХ МОЖНА?

Відповідь полягає у запитанні : гру на ударних інструментах дозволено чи заборонено у Св. Писанні? Так - дозволено! “Хваліте Господа на бубні, … хваліте Його на цимбалах гучних” (Пс.150) – тобто звучить заклик потужно, сильно славити ім’я Господнє.

Ми знаходимося в слов’янській культурній традиції, в якій більше культивувався акапельний церковний спів. У жодному народі немає такого високого рівня  духовного співу, як було сформовано у християнській культурі нашого народу. Традиція ж використання ударних інструментів було втрачено, навіть не було сформовано. Але, наприклад, ми використовуємо на євангелізаціях симфонічний оркестр, який має не просто ударну установку, а цілий комплект різноманітних ударних інструментів: і литаври, і барабани, і тарілки, та інші ударні інструменти.

У служіннях за участю оркестру ніколи не виникало питання, чого вони там стоять і чого вони грають на наших зібраннях. Чому? Я пояснюю, як музикант. Тому що той музикант, що грає на ударних інструментах, узгоджував кожний свій удар із тим, як грає оркестр, по-друге, він грав по чітко написаній партії, тобто був композитор, був аранжувальник, який прописав йому партію, тому він грає не те що хоче, а лише свою партію. До того ж він дивиться на диригента, який регулює його участь у загальному оркестрі.

Що ж викликає неприйняття чи заперечення? Найчастіше головна проблема полягає в тому, що інструмент бере людина не навчена або така, яка грала раніше в ресторані та на весіллях. Вона приходить грати в церкву, не має партитури, не має керівника, який покаже, вона не має досвіду.

Ми вчора з музичними керівниками якраз говорили, що необхідно терміново запросити тих братів, мають позитивний досвід церковного використання ударних інструментах, щоб вони навчили нове покоління музикантів грати на цих музичних інструментах. Дехто говорить : “Нехай грають, хай вчаться!” – але навчання і тренування не має відбуватись під час богослужіння. Спершу - повноцінне навчання, а потім - участь у служінні.

ТРИ ЗАПИСКИ  З ОДНАКОВИМ ЗАПИТАННЯМ – ЩОДО СЛІВ ПІСЕНЬ У НАШИХ ЗБІРНИКАХ ДЛЯ ЗАГАЛЬНОГО СПІВУ : ЧИ БУДЕ ПЕРЕГЛЯДАТИСЯ ЗМІСТ ПІСЕНЬ, ЩО ЯВНО СУПЕРЕЧАТЬ ЄВАНГЕЛЬСЬКОМУ ВЧЕННЮ І НАВІТЬ ЗВУЧАТЬ ДИСОНАНСОМ ДО ПРОПОВІДІ. НАПРИКЛАД, “ВОЖДЬ НАШ ВЕРНЫЙ, ДУХ СВЯТОЙ, БУДЬ ВСЕГДА ТЫ БЛИЗОК НАМ», І ХТО АВТОР ПІСНІ «НЕ УХОДИ, ИИСУС, НЕ УХОДИ!», ЩО З НИМ ТРАПИЛОСЯ І ЧОМУ ІНШІ ПОВИННІ ЦЕ СПІВАТИ?

На жаль, ми маємо те, що маємо. На щастя, нам є, з чого вибирати. Та система, згідно якої укладалися російський збірник “Песнь возрождения”, цілком була поза нашим контролем. Український ми намагалися зробити якнайкраще, а що вийшло – вам оцінювати. Російський збірник широко поширений, і тут вже нічого на вдієш. Але зараз формується група братів і сестер в Криму та інших областях, які розпочали працювати над новим збірником, аби відібрати ті пісні, що відповідають слову Божому, нашому розумінню і здоровому глузду.

ГІМН ІЗРАЇЛЮ, МОЛДАВСЬКА НАРОДНА ПІСНЯ ТА ВІДОМА ХРИСТИЯНСЬКА ПІСНЯ Є НАПИСАНІ НА ОДНУ Й ТУ САМУ МЕЛОДІЮ. ДЕ ТОДІ МЕЖА МІЖ ХРИСТИЯНСЬКОЮ І НЕХРИСТИЯНСЬКОЮ МУЗИКОЮ?

- А де межа між християнством і єврейством?  Звичайно, це гарна мелодія – “Ми вам бажаєм щастя”, так?  Це про цю мелодію запитання?  Щодо християнських пісень. Необхідно проводити  розмежування між християнськими піснями взагалі та піснями, що придатні для богослужіння. Не кожна християнська пісня придатна для богослужіння. Тому потрібна фільтрація та селекція. Є пісні, які ми слухаємо в машині, є пісні, що співають на домашніх спілкуваннях христян, є пісні весільні тощо – і є пісні, що ми використовуємо для богопоклоніння. Узагалі, християнськими піснями може називатися будь-що, але ми самі маємо обирати і перевіряти, що включаємо до програми богослужіння.

КОЛИСЬ ДИРИГЕНТІВ НАВЧАЛИ ЗВЕРТАТИ УВАГУ НА СЛОВА ПІСНІ. МУЗИКА ГЛУШИТЬ СПІВ ХОРУ, СЛІВ ПІСНІ НЕ ЧУТИ. БАГАТЬОХ ЧЛЕНІВ ЦЕРКВИ ТУРБУЄ, ЩО ГУЧНА МУЗИКА ЗАВАЖАЄ РОЗІБРАТИ, ПРО ЩО СПІВАЮТЬ.

Я вже частково відповів на це питання. Як молодь може приймати участь у богослужінні, якщо вона не навчена? Звичайно, починати треба чим раніш. Якщо ми починаємо навчати дітей у 6 – 7 років, то у 17 – 18 вони вже мають 10-річний досвід навчання і активно входять у служіння. Так само це  стосується проповідників, бо багато хто з них спочатку також невиразно говорив.

Є хори, є групи,  які спочатку невиразно співають, а поступово їхнє виконання покращується.  Зростає церква, і зростає музичне служіння. На жаль, не завжди вистачає в церквах добрих музикантів.

Виразне звучання тексту пісні - лише одна з проблем, а ще є більш складні питання - з інтонацією, з гармонією, зі співом по партіях тощо. Але ми закликаємо всіх диригентів, щоб при співі у першу чергу проголошувалася істина, тобто духовний текст, чи це сольний спів,  хоровий чи загальний. Тому що ми говоримо про духовну музику, ту, яка іде до духу людини.

Гармонія, мелодія, ритм – це те, що супроводжує, що несе необхідну інформацію від одної людини до іншої. Тому ні вокальна майстерність, ні  інструментальний супровід не повинні закривати зміст твору – якщо так стоїть запитання. А те, що інструментальна музика перекриває звучання хору, то тут питання збалансованості звучання, над яким усім нам потрібно працювати.

У чому полягає потреба наших церков – з одного боку, учасникам служіння (співакам, диригентам, проповідникам) треба прагнути досконалості, а з іншого боку – членам церкви необхідно з любов’ю і терпінням підтримувати, спільно сприяти зростанню наших церковних музичних колективів.

ПРОБЛЕМОЮ БАГАТЬОХ ЦЕРКОВ Є ОПЕРАТОР ЗВУКУ, ТИМ БІЛЬШ, ЩО ЗАРАЗ ДО ЗВУКУ ДОДАЛОСЯ ВІДЕО. ЧИ Є ЗАРАЗ, КУДИ НАПРАВИТИ ЛЮДИНУ НА НАВЧАННЯ?

Якщо ви маєте потребу навчати звукооператорів, а також аранжувальників, музикантів на ударних інструментах, гітаристів, або хтось із диригентів чи вокалістів хотів підвищувати свою кваліфікацію – будь ласка, напишіть мені листа.

Ми плануємо з вересня почати 3-денні семінари (п’ятниця, субота, неділя, із участю в богослужінні). Інформацію ми розповсюджуємо через старших пресвітерів, щоправда, не завжди вона доходить до церков. Але якщо зараз є служителі, які відчувають, що хотіли б , щоб їхні музиканти підвищували кваліфікацію, напишіть на Союз, вкажіть своє ім’я, контактні телефони, і коли будуть формуватися групи, ваші люди будуть запрошені на навчання.

Друге, потрібно заохочувати людей навчатися у вищих навчальних закладах, як це є, наприклад, у нашій церкві, де музиканти не тільки присвятили себе служінню, але й здобули чи здобувають фахову освіту.

ЧИ МОЖЕ ЛЮДИНА, ЩО ІЩЕ НЕ ПРИЙНЯЛА ХРЕЩЕННЯ, НА БОГОСЛУЖІННІ ПРОСЛАВЛЯТИ ГОСПОДА СПІВОМ ЧИ ДЕКЛАМАЦІЄЮ?

Є служіння основне, де диригенти та музиканти ведуть церкву до поклоніння та прославлення Бога. А є служіння-свідоцтва.  Якщо людина наближається до Господа і через пісню чи вірші хоче засвідчити про своє наближення до Господа, то, гадаю, слід дозволяти. Але в основному служінні треба утримувати людей від служіння нарівні з членами церкви, поки вони стануть членами церков, і тоді служіння буде більш ефективним та плідним.

Якщо питання про людину, яка ще не навернулася до Господа, то однозначно : поклоніння та прославлення – це те, що належить спасенним людям, і коли в ньому бере участь людина, яка не має особистих стосунків з Господом, не чує голосу Божого, то яким чином вона може брати участь у прославленні? Звичайно можна перечекати такий стан, поки людина навернеться, але взагалі це нонсенс по суті, коли невідроджена людина бере участь у церковному музичному служінні, суть якого – прославлення, повчання, єднання.

ЯКЩО НЕМАЄ ФАХІВЦЯ, ЩОБ ОРГАНІЗУВАТИ ОРКЕСТР, АЛЕ Є БАЖАННЯ ЙОГО МАТИ, ТО ЧИ МОЖНА ЗАЛУЧАТИ ФАХІВЦІВ-НЕВІРУЮЧИХ?

Із практики багатьох церков можна сказати, що у навчанні це припустимо. Є церкви, в яких немає музичних шкіл, але є фахівець, якого запрошують для навчання дітей і молоді. І це приносить гарні результати.

У МОЛОДІЖНОМУ ХОРІ СПІВАЮТЬ ТІ, ХТО ЩЕ НЕ ПОКАЯВСЯ. ЩО РОБИТИ В ТАКОМУ ВИПАДКУ?

Де проходить межа між дитинством і молодістю? Коли діти приймають участь у служінні, співають у дитячому хорі, потім у молодіжному... Звичайно, це процес, і в кожного час навернення до Господа – свій, індивідуальний. Такі молоді люди живуть, як правило, під опікою, під благословенням батьків і церкви, які благословляють і ведуть їх. Звичайно, молодіжний та підлітковий хор – це колектив, що веде духовно-виховну роботу, коли в одному колективі є і члени церкви, і ті, хто ще йде до цього.

У моєму досвіді був такий випадок. В одній з церков, де я звершував служіння, був підлітковий хор. Інколи мені було з ними важко займатись, вони не завжди мали інтерес саме до співу, щоб прославляти Господа. Але з ними все одно займалися – читали слово Боже, співали. І ось нам дозволили співати на третій день Пасхи. Наш підлітковий хор, десь із 25 учасників, виходить співати. Потім була проповідь, і під час заклику до покаяння відгукнулися 7 молодих людей з хору! Це для мене стало новим позитивним духовним досвідом  – вартувало займатися з ними, виховувати й терпіти їх, щоб стати свідком їхнього покаяння.

Публікація від 17.06.09